Додаткова 11 клас ХІМІЯ

Шановні учні!. Зверніть увагу!!!
Перевіряйте себе. Чи всі тести ви пройшли?

1.Тест-контроль №1 "Мінеральні добрива"
https://forms.gle/prJzDtRnrywG4RxDA


2.Тест- контроль №2 "Жорсткість води"
https://forms.gle/W5jLeegBLGudKS8Z

3.Тест-контроль №3 "Будівельні матеріали"
https://forms.gle/LsMuxANCvinf3wWP9     

4.Тест-контроль №4 "Роль хімії у життя суспільства"
https://forms.gle/uVTfZauL18MucEQ68
-
                         ПРОЙТИ!!!

5. Підсумкова контрольна робота за ІІ семестр за посиланням 
https://forms.gle/faot1cqjBDcWuExC7

Попередня сторінка - ПОЧАТОК -11 клас

Поточна - дадаткова 11 клас
КВІТЕНЬ
_________________________________________________
для Музиківського ліцея (різні дати, зміст уроку однаковий)
07 квітня  Поняття про кислотні та лужні грунти
07 квітня  Навчальний проект: Властивості і застосування карбонатів, нітратів, фосфатів лужних та лужно-земельних металічних елементів, солей амонію.
14 квітня  Якісні реакції на деякі йони
14 квітня  Навчальний проект: Неорганічні речовини у домашній аптечці
21 квітня КАНІКУЛИ

28 квітня  Біологічне значення металічних та неметалічних елементів
28 квітня  Генетичний зв'язок між основними класами неорганічних сполук

05 травня         Роль хімії у житті суспільства. Хімія і прогрес людства
05 травня          Роль хімії у створенні нових матеріалів
Повідомлення, презентації  пересилайте  на електронну пошту вчителя  nadiya.skiba.68@ukr.net
___________________________________________________________________________
01   квітня     Класна робота  
Тема уроку: Поняття про кислотні та лужні грунти
Грунт- верхній родючий шар Землі. Українські Чорноземи- національне богатство України. Наука про грунти- грунтологія; засновник грунтології- Докучаєв.
Реакція ґрунтового розчину. Кожний грунт має певну реакцію ґрунтового розчину, від якої залежать мікробіологічні процеси, розвиток рослин і напрям процесів грунтотворення. Реакція ґрунтового розчину в свою чергу залежить від складу увібраних катіонів і наявності в ґрунтовому розчині насамперед іонів водню, які зумовлюють кислу реакцію (дерново-підзолисті і болотні ґрунти) та гідроксильних іонів, що створюють лужну реакцію (каштанові ґрунти, сіроземи і солонці). Бувають також ґрунти з нейтральною реакцією (деякі типи чорноземів). Отже, кислотність і лужність зумовлюються наявністю в ґрунтовому розчині іонів Н+ і ОН-. У воді певна частина молекул завжди розпадається на іони Н.+ і ОН-. Залежно від температури кількість дисоційованих молекул води відносно недисоційованих завжди постійна, що схематично можна виразити рівнянням: де Н+ — кількість іонів водню; ОН- — кількість гідроксильних іонів; Н2О — молекули води; К — постійна величина. Якщо реакція грунту кисла, то в ньому більше водневих іонів, а якщо лужна — гідроксильних. При концентрації іонів водню у дистильованій воді (без вуглекислого газу), що дорівнює 10-7, реакцію такої води вважають практично нейтральною, бо 10 т її містить лише 1 г іонів водню. Оскільки реакцію середовища визначають кількістю іонів водню в літрі води, величину її почали позначати від’ємним десятковим логарифмом величини концентрації іонів водню в ньому. Так, наприклад, якщо в літрі води концентрація іонів водню становить 0,02, то пишуть рН 2, а при концентрації ОН- — 0,00000 001 — pH 8. При нейтральній реакції один літр абсолютно чистої води містить однакову кількість іонів водню і гідроксильних іонів (10-7). Реакція середовища при цьому буде рН 7. На рис. 27 схематично зображено межі оптимальних величин реакції середовища для розвитку сільськогосподарських культур. Сільськогосподарські рослини найкраще розвиваються при рН від 5,5 до 7,5. Величина рН найбільш поширених типів грунту коливається в межах від 3 до 9 і залежно від цього ґрунти поділяються на такі групи: Зміна активної реакції грунту Кисла реакція грунту негативно впливає на засвоєння рослинами азоту, фосфору, кальцію, магнію і сприяє надходженню в них алюмінію і марганцю. У рослинах, які ростуть на кислих грунтах, затримується перетворення моносахарів у дисахариди та інші складні сполуки та порушуються процеси утворення білків і обміну. Грунти, у яких рН менше 6, треба вапнувати. Види кислотності грунту. Розрізняють актуальну, або активну, і потенціальну, або пасивну, кислотність грунту. Актуальна кислотність зумовлюється наявністю іонів водню у ґрунтовому розчині, а потенціальна — водневих іонів і іонів алюмінію у вбирному комплексі. Актуальну кислотність ґрунтового розчину спричинюють здебільшого розчинні органічні кислоти, які утворюються в грунті внаслідок біохімічних процесів. У ґрунтовий розчин потрапляє певна кількість вуглекислого газу, який з водою утворює вуглекислоту. Потім вуглекислота дисоціює на іони Н+ і НСО3-. Іони водню також підкислюють розчин. Підкислюється ґрунтовий розчин і внаслідок розкладу гідролітично-кислих солей алюмінію й заліза, бо в розчин виділяється кислота. Потенціальну (приховану) кислотність можна виявити тільки в тому разі, якщо витиснути з вбирного комплексу увібрані іони водню. Залежно від того, якими солями визначають потенціальну кислотність, її поділяють на обмінну і гідролітичну. Обмінна кислотність грунту зумовлюється іонами водню, які можна витиснути з вбирного комплексу розчином нейтральних солей (КС1 або NaCl) (рис. 28). Схематично реакцію обміну, яка відбувається між колоїдними частинками грунту і катіонами розчинів, можна зобразити так: Схема виявлення обмінної кислотності При взаємодії грунту з розчином нейтральних солей (КС1 або NaCl) з вбирного комплексу катіони калію або натрію витискують не тільки увібрані іони водню, а й обмінні іони алюмінію, наприклад: Хлористий алюміній гідролітично розщеплюється і утворює соляну кислоту за схемою: А1С13+ЗН2О↔А1(ОН) 3+ЗНСl. Кількість соляної кислоти, яка утворюється, еквівалентна кількості витісненого алюмінію. Отже, утворена соляна кислота і підкислює грунт. Кількість утвореної кислоти виражають у міліграм-еквівалентах (мг-екв) на 100 г грунту. Гідролітична кислотність зумовлюється наявністю у вбирному комплексі іонів водню, які витискуються катіонами гідролітично-лужних солей (рис. 29). У водному розчині оцтовокислий натрій дисоціює на іони: CH3COONa+H2O↔CH3COOH+Na++OH-, Схема виявлення гідролітичної кислотності внаслідок чого реакція грунту стає лужною (рН 8,2—8,4). Гідролітична кислотність завжди більша від обмінної, бо вона включає в себе актуальну і всю потенціальну кислотність. Пояснюють це явище тим, що гідролітична кислотність зумовлюється не тільки тими іонами водню, які є на поверхні колоїдної частинки, а й тими, які витискуються натрієм з інших шарів колоїдних частинок. Визначаючи гідролітичну кислотність, кількість виявлених водневих іонів також виражають у міліграм-еквівалентах на 100 г грунту. Висока кислотність грунту завжди негативно впливає на мікробіологічні процеси грунту і на розвиток рослин. Якщо реакція грунту дуже кисла (підзолисті ґрунти), то в ґрунтовому розчині, крім водню, є іони алюмінію (інколи марганцю), велика концентрація яких шкідливо впливає на розвиток рослин. Величина гідролітичної. кислотності в різних грунтах буває від 0,1 до 10 і більше мг-екв на 100 г грунту. У звичайних чорноземах гідролітичної кислотності практично немає, тоді як в опідзолених чорноземах та сірих опідзолених лісових грунтах вона інколи досягає 3 мг-екв і більше на 100 г грунту. Найбільша гідролітична кислотність у деяких торфових горизонтах болотних грунтів. Визначення кислотності грунтів має велике практичне значення. Для визначення потреби грунту у вапнуванні найчастіше користуються даними гідролітичної кислотності. Якщо остання становить 1—2 мг-екв, то грунт не треба вапнувати, а якщо вони мають більшу кислотність, то їх треба обов’язково вапнувати (слабопідзолисті піщані ґрунти вапнують навіть при гідролітичній кислотності меншій за 2 мг-екв на 100 г грунту). При вапнуванні грунтів беруть до уваги також ступінь насичення його основами та актуальну кислотність (табл. 24). 
Домашня робота: опрацюйте відповідний матеріал опорного конспекту та підручника.

02   квітня     Класна робота
Тема уроку: 
1.Навчальний проект: Властивості і застосування карбонатів, нітратів, фосфатів лужних та лужно-земельних металічних елементів, солей амонію.
Повідомлення, презентації  пересилайте  на електронну пошту вчителя  nadiya.skiba.68@ukr.net
2. Розв'яжіть задачу:(на надлишок)
Яку масу алюміній сульфіду можна добути з 6.4 г алюмінію і 14 г сірки?
3.Здійснити перетворення:
Al→Al2O3→Al2S3→Al(OH)3→Al2O3

08  квітня   Класна робота
Тема уроку: Якісні реакції на деякі йони

Уявіть, що вам потрібно визначити, яка речовина перебуває в розчині або який реактив міститься в банці із зіпсованою етикеткою. Подібне завдання постає перед геологом, який знайшов невідомий мінерал. Для цього використовують так звані якісні реакції. Вони дають змогу виявити певні речовини, катіони, аніони, а також ті чи інші домішки в речовинах або їх розчинах.

Кожна якісна реакція супроводжується особливим зовнішнім ефектом — появою певного забарвлення, утворенням осаду або газу з характерними фізичними або хімічними властивостями. Часто буває важливим те, в якій мінімальній концентрації можна виявити речовину або йон у розчині за допомогою якісної реакції.

Вивчаючи органічні речовини, ви дізналися про якісну реакцію на альдегідну групу в молекулі сполуки — реакцію «срібного дзеркала». За допомогою амоніачного розчину аргентум оксиду можна відрізнити альдегід, глюкозу чи мурашину кислоту від інших речовин.

• Яка реакція є якісною на крохмаль? Укажіть зовнішній ефект цієї реакції.

У 9 класі ви здійснювали якісні реакції на деякі аніони. Наприклад, для виявлення в розчині хлорид-іонів додавали до нього розчин аргентум нітрату. Утворювався білий сирнистий осад аргентум хлориду, нерозчинний у нітратній кислоті (мал. 89):

Ag++ Cl- = AgCl↓.

Мал. 89. Осад аргентум хлориду

• Який реактив вам знадобиться для проведення якісної реакції на карбонат-іони в розчині? Чи можна так само виявити ці йони у твердій солі?

Щоб довести наявність у розчині сульфат-іонів, ви використовували розчин барій хлориду. Під час відповідної реакції осаджувався барій сульфат. Очевидно, що цю реакцію можна використати як якісну для визначення йонів Барію.

ЛАБОРАТОРНИЙ ДОСЛІД № З

Виявлення в розчині катіонів Ва2+

Налийте в пробірку 1—2 мл розчину барій хлориду або барій нітрату і додайте кілька крапель розбавленого розчину сульфатної кислоти1. Що спостерігаєте?

Складіть рівняння реакції в молекулярній та йонно-молекулярній формах.

Чи можна за результатом досліду стверджувати, що осад барій сульфату не розчиняється в кислотах?

1 Замість сульфатної кислоти можна взяти розчин сульфату Натрію чи Калію.

• Спробуйте пояснити, чому сіль BaSO4 не взаємодіє з хлоридною або нітратною кислотою. Зверніть увагу на силу цих кислот, сульфатної кислоти, а також на розчинність відповідних солей Барію.

Катіони Феруму можна виявити у водному розчині, використавши розчин лугу.

ЛАБОРАТОРНИЙ ДОСЛІД № 4

Виявлення в розчині катіонів Fe2+

До 1—2 мл розчину ферум(ІІ) сульфату додайте 1 мл розчину натрій гідроксиду. Що спостерігаєте?

Складіть рівняння реакції в молекулярній та йонно-молекулярній формах.

Через кілька хвилин зафіксуйте зміну кольору осаду. Чим це пояснити? Відповідь підтвердьте хімічним рівнянням.

ЛАБОРАТОРНИЙ ДОСЛІД № 5

Виявлення в розчині катіонів Fe3+

До 1—2 мл розчину ферум(ІІІ) хлориду додайте 1 мл розчину натрій гідроксиду. Що спостерігаєте?

Складіть рівняння реакції в молекулярній та йонно-молекулярній формах.

Чи змінюється колір осаду з часом?

• Чи можна виявити в розчині йони Fe2+ за допомогою лугу, якщо розчин містить ще йони Fe3+?

Луг також використовують для визначення йонів амонію. Проведенню цієї якісної реакції не заважають інші катіони чи аніони. Нею можна скористатися для виявлення азотних добрив, що містять солі амонію.

ЛАБОРАТОРНИЙ ДОСЛІД № 6

Виявлення в розчині катіонів NH+4

До 1—2 мл розчину солі амонію — хлориду, сульфату або нітрату — додайте 1 мл розбавленого розчину натрій гідроксиду. Чи з’являється характерний запах амоніаку?

Складіть рівняння реакції в молекулярній та йонно-молекулярній формах.

Нагрійте вміст пробірки, але не до кипіння, і піднесіть до її отвору зволожений універсальний індикаторний папірець. Що спостерігаєте? Чому змінюється колір індикатора? Відповідь підтвердьте хімічним рівнянням.

Наявність метасилікат-іонів у розчині доводять додаванням до нього кислоти. Під час відповідної реакції утворюється білий драглистий осад метасилікатної кислоти (мал. 90).

Мал. 90. Утворення осаду метасилікатної кислоти

ЛАБОРАТОРНИЙ ДОСЛІД № 7

Виявлення в розчині аніонів SiO2-3

До 1—2 мл розчину натрій метасилікату Na2SiO3 додайте 1 мл розбавленого розчину сульфатної кислоти. Що спостерігаєте?

Складіть рівняння реакції в молекулярній та йонно-молекулярній формах.

Реактивом для проведення якісної реакції на ортофосфат-іони (мал. 91) є аргентум нітрат.

Мал. 91. Утворення осаду аргентум ортофосфату

ЛАБОРАТОРНИЙ ДОСЛІД № 8

Виявлення в розчині аніонів РО3-4

До 1—2 мл розчину натрій ортофосфату додайте 2 краплі розчину аргентум нітрату. Що спостерігаєте?

Складіть рівняння реакції в молекулярній та йонно-молекулярній формах.

З’ясуйте, чи розчиняється добутий осад у розбавленій нітратній кислоті.

Відомості про якісні реакції на деякі йони зібрані в Додатку (с. 230).

ВИСНОВКИ

Для виявлення речовин або певних йонів у розчинах використовують якісні реакції. їх особливість: поява певного забарвлення, утворення осаду або газу з певними властивостями.

Катіони Барію виявляють у розчині за реакцією із сульфатною кислотою або розчином сульфату, йони Феруму і амонію — за допомогою лугу. Реактивом для проведення якісної реакції на метасилікат-іони є розчин кислоти, а реакції на ортофосфат-іони — розчин аргентум нітрату

Передивіться відео за адресою  https://www.youtube.com/watch?v=PcfvbMcpx9g

Домашнє завдання:

1. Розв'яжіть задачу:(на надлишок)
Яку масу цинк сульфату можна добути з 8 г цинку і 14 г сірки?
2.Здійснити перетворення:
Ва→ВаO→Ва(ОН)2→ВаSO4.Укажіть типи хімічних реакцій, реакції йонного обміну запишіть у молекулярному, повному йонному та скороченому йонному рівнянні.

09  квітня     Класна робота
Тема уроку: 
1.Навчальний проект: Неорганічні речовини у домашній аптечці
Повідомлення, презентації  пересилайте  на електронну пошту вчителя  nadiya.skiba.68@ukr.net

Домашнє завдання:

1. Розв'яжіть задачу:(на домішки)
Яка маса вапняку, що містить 4% некарбонатних домішок, необхідна для одержання негашеного вапна масою 100 кг? (СаСО3     →       СаО   +    СО2   )
                      
2.Здійснити перетворення:
Са→СаO→Са(ОН)2→СаСО3→СаО→Са(NО3)2
Укажіть типи хімічних реакцій, реакції йонного обміну запишіть у молекулярному, повному йонному та скороченому йонному рівнянні.
16 (22)  квітня    Класна робота
Тема уроку: Біологічне значення Металів (Na,K,Ca,Fe) та неМеталів (S,I,F,N,P)

Повідомлення, презентації  пересилайте  на електронну пошту вчителя  nadiya.skiba.68@ukr.net

1. Розв'яжіть задачу:(на домішки)
Яка маса магній карбонату, що містить 5% некарбонатних домішок, необхідна для одержання магній оксиду  масою 120 кг?   (MgСО3     →       MgО   +    СО2   )
                                           
2.Здійснити перетворення:
Mg→MgO→Mg(ОН)2→MgСО3→MgО→MgSO4
Укажіть типи хімічних реакцій, реакції йонного обміну запишіть у молекулярному, повному йонному та скороченому йонному рівнянні.

23  квітня  Класна робота
Тема уроку: Генетичний зв'язок між основними класами неорганічних сполук
1.Здійснити перетворення:
Ва→ВаO→Ва(ОН)2→ВаСО3→ВаО→ВаSO4
Укажіть типи хімічних реакцій, реакції йонного обміну запишіть у молекулярному, повному йонному та скороченому йонному рівнянні.
2.Здійснити перетворення:
К→К2O→КОН→КNО3

Укажіть типи хімічних реакцій, реакції йонного обміну запишіть у молекулярному, повному йонному та скороченому йонному рівнянні.
3.Здійснити перетворення:
Al→Al2O3→Al(ОН)3→Al2O3→Al(ОH)3→AlCl3
Укажіть типи хімічних реакцій, реакції йонного обміну запишіть у молекулярному, повному йонному та скороченому йонному рівнянні.
4.Здійснити перетворення:
Fe→Fe2O3→FeОН)3→Fe2O3→Fe(OH)3→Fe2S3
Укажіть типи хімічних реакцій, реакції йонного обміну запишіть у молекулярному, повному йонному та скороченому йонному рівнянні.

24 квітня  Класна робота
Тема уроку: Роль хімії у житті суспільства. Хімія і прогрес людства

Хімія, наука про склад речовин і їх перетворення, починається з відкриття людиною здатності вогню змінювати природні матеріали. Люди уміли виплавляти мідь і бронзу, обпалювати глиняні вироби, отримувати скло ще за 4000 років до н.е. З 7 в. до н.е. Єгипет і Месопотамія стали центрами виробництва барвників; там же отримували в чистому вигляді золото, срібло і інші метали. Приблизно з 1500 до 350 до н.е. для виробництва барвників використали перегонку, а метали виплавляли з руд, змішуючи їх з деревним вугіллям і продуваючи через суміш, що горить - повітря. Самим процедурам перетворення природних матеріалів давали містичне значення.

З розвитком фізичних теорій про будову атомів і молекул були переосмислені такі старі поняття, як хімічна спорідненість і трансмутація. Виникли нові уявлення про будову матерії.

У 1896 Антуан Анрі Беккерель (1852 - 1908) відкрив явище радіоактивності, виявивши спонтанне випущення солями урану субатомних часток, а через два роки дружина Пьера Кюрі (1859 - 1906) і Марія Кюрі (1867 -1934) виділила два радіоактивних елементи: полоній і радій. Відкриття Фредеріка Содді (1877 - 1956), що показало, що при радіоактивному розпаді відбувається перетворення одних речовин в інші, дало нове значення тому, що древні називали трансмутація.

У 1897 Джозеф Джон Томсон (1856 - 1940) відкрив електрон, заряд якого з високою точністю виміряв в 1909 Роберт Міллікен (1868 - 1953). У 1911 Ернст Резерфорд (1871 - 1937), виходячи з електронної концепції Томсона, запропонував модель атома: в центрі атома знаходиться позитивно заряджене ядро, а навколо нього обертаються негативно заряджені електрони. У 1913 Нільс Бор (1885 - 1962), використовуючи принципи квантової механіки, показав, що електрони можуть знаходитися не на будь-яких, а на суворо визначених орбітах. Планетарна квантова модель атома Резерфорда примусила вчених по-новому підійти до пояснення будови і властивостей хімічних сполук.

Німецький фізик Вальтер Коссель (1888 - 1956) передбачив, що хімічні властивості атома визначаються числом електронів на його зовнішній оболонці, а утворення хімічних зв'язків зумовлюється в основному силами електростатичної взаємодії. Американські вчені Гілберт Ньютон Льюїс (1875 - 1946) і Ірвінг Ленгмюр (1881 - 1957) сформулювали електронну теорію хімічного зв'язку. Відповідно до цих уявлень молекули неорганічних солей стабілізуються електростатичними взаємодіями між іонами, що входять до їх складу, які утворяться при переході електронів від одного елемента до іншого (іонний зв'язок).

Всі нові уявлення про будову речовини могли формуватися тільки внаслідок розвитку у 20 ст. експериментальної техніки і появи нових методів дослідження. Відкриття в 1895 Вільгельмом Конрадом Рентгеном (1845 - 1923) Х-променів послужило основою для створення згодом методу рентгенівської кристалографії, що дозволяє визначати структуру молекул по картині дифракції рентгенівських променів на кристалах. За допомогою цього методу була розшифрована структура складних органічних сполук інсуліну, ДНК, гемоглобіну і інш. З створенням атомної теорії з'явилися нові могутні спектроскопічні методи, що дають інформацію про будову атомів і молекул.

Біохімія. Ця наукова дисципліна, що займається вивченням хімічних властивостей біологічних речовин, спочатку була одним з розділів органічної хімії. У самостійну область вона виділилася в останнє десятиріччя 20 ст. внаслідок досліджень хімічних властивостей речовин рослинного і тваринного походження. Одним з перших біохіміків був німецький вчений Еміль Фішер (1852 - 1919). Він синтезував такі речовини, як кофеїн, фенобарбітал, глюкозу, вніс великий внесок в науку про ферменти білкових каталізаторів, уперше виділених в 1878. Формуванню біохімії як науки сприяло створення нових аналітичних методів. У 1923 шведський хімік Теодор Сведберг (1884 - 1971) сконструював ультрацентрифугу і розробив новий метод визначення молекулярної маси макромолекул, головним чином білків. Асистент Сведберга Арне Тізеліус (1902 - 1971) в тому ж році створив метод електрофорезу більш довершений метод розділення гігантських молекул, заснований на відмінності в швидкості міграції заряджених молекул в електричному полі. У 1944 англійські хіміки Арчер Мартін ( 1910) і Річард Синг ( 1914) запропонували новий варіант методу: вони замінили трубку з адсорбентом на фільтрувальний папір. Так з'явилася паперова хроматографія один з найбільш поширених в хімії, біології і медицині аналітичних методів, за допомогою якого в кінці 1940х початку 1950-х років вдалося проаналізувати суміші амінокислот, що виходять при розщепленні різних білків, і визначити склад білків. Внаслідок копітких досліджень був встановлений порядок розташування амінокислот в молекулі інсуліну (Фредерік Сенгер, 1953), а до 1964 цей білок вдалося синтезувати. Зараз методами біохімічного синтезу отримують багато гормонів лікарських засобів, вітамінів.

Промислова хімія. Ймовірно, найбільш важливим етапом в розвитку сучасної хімії було створення у 19 в. різних дослідницьких центрів, що займалися, крім фундаментальних, також прикладними дослідженнями. На початку 20 ст. ряд промислових корпорацій створили перші промислові дослідницькі лабораторії. У США в 1903 була заснована хімічна лабораторія «Дюпон», а в 1925 лабораторія фірми «Белл». Після відкриття і синтезу в 1940-х роках пеніциліну, а потім і інших антибіотиків з'явилися великі фармацевтичні фірми, в яких працювали професійні хіміки. Велике прикладне значення мали їх дослідження в області хімії високомолекулярних сполук. Одним з її основоположників був німецький хімік Герман Штаудінгер (1881 - 1965), що розробив теорію будови полімерів. Інтенсивні пошуки способів отримання лінійних полімерів привели в 1953 до синтезу поліетилену (Карл Циглер, 1898 - 1973), а потім інших полімерів із заданими властивостями. Сьогодні виробництво полімерів найбільша галузь хімічної промисловості.

2. Невідповідність між запасами і споживанням деяких видів сировини висуває проблему її бережливого й раціонального використання. У зв'язку з цим хіміки ставлять перед собою такі найголовніші завдання:

1) розвідування й застосування дешевої сировини, нових видів альтернативних сировинних матеріалів;

2) комплексне використання сировини;

3) розробка нових ефективних методів рециркуляції, тобто багаторазового використання різних видів сировини, напри­клад металів;

4) використання відходів як сировини.

Останнім часом хіміки намагаються застосовувати місцеву сировину. Це вигідно, оскільки не вимагає витрат на далекі перевезення.

Історія розвитку хімічної промисловості знає чимало при­кладів, коли та чи інша речовина з пустої породи або відходів виробництва перетворювалася на цінну сировину. Наприклад, хлорид калію К.СІ наприкінці минулого сторіччя був пустою породою під час добування кухонної солі з сильвініту (мінерал КСІ - N301). Тепер сильвініт переробляють з метою вилучення з нього хлориду калію КСІ для виробництва цінних мінераль­них добрив, а хлорид натрію N301 перетворився на відходи.

Багато рідкісних металів раніше не знаходили застосування через їх промислову недоступність, але потреби в цих металах атомної енергетики, мікроелектроніки, радіотехніки, космічної техніки, які сьогодні визначають науково-технічний прогрес, зробили можливим промислове добування розсіяних елемен­тів.

Комплексне використання сировини спрямовується на за­стосування всіх її головних частин для добування корисних продуктів або матеріалів. Це означає, що з одного виду сиро­вини можна добути велику кількість різних продуктів. Напри­клад, нині деревина використовується не лише як джерело виготовлення меблів, а й як джерело величезних матеріальних цінностей.

Хіміки відповідають за раціональне використання сирови­ни, її комплексну переробку, ліквідацію відходів, багато з яких завдають непоправної шкоди довкіллю та здоров'ю людини. Отже, розробка нових способів комплексного використання сировини має величезне значення.

Хімія має велике значення і в розробці способів переведен­ня речовин, що прореагували, у початковий стан для їх повтор­ного використання (рециркуляція, регенерація сировини).

Наприклад, уже зараз досить широко використовуються метали у вигляді вторинної сировини (так званого скрапу). Майже половина світового виробництва сталі базується на скрапі.

Невичерпним джерелом сировини є промислові й побутові відходи. Вони отруюють водойми, заражують ґрунт і повітря, захаращують території. Завдання хіміків полягає у знешко­дженні відходів. Для цього будують спеціальні очисні спо­руди.

В Україні встановлено норми допустимого вмісту речовин у газоподібних промислових викидах і стічних водах. Але го­ловне завдання хіміків полягає у створенні безвідхідних ви­робництв, де відходи використовуються для добування необ­хідних продуктів. Реалізація такого завдання тісно поєднана з комплексним використанням сировини і комбінуванням ви­робництв, коли відходи одного заводу стають сировиною для іншого, і тоді завод переростає у комбінат.

3. Хімічна промисловість разом з користю приносить і багато шкоди, особливо це стосується забруднення навколишнього середовища. Найбільше потерпають атмосферний басейн, водна система, грунти. Однак при розумному підході негативний вплив на довкілля можна максимально зменшити. При цьому ще хімічна промисловість може боротися із забрудненням довкілля, впроваджуючи різноманітні утилізаційні технології тощо.

Отже, роль хімії у житті людини досить велика, її важко переоцінити. Сучасний прогрес неможливий без хімії!

30  квітня  Класна робота
Тема уроку: Роль хімії у створенні нових матеріалів

06. 05  Класна робота
Тема уроку: Роль хімії у розв'язанні екологічної проблеми
ВІДЕО https://www.youtube.com/watch?v=P2_puvtjTfU
            https://www.youtube.com/watch?v=STTLrmA8wqo
           https://www.youtube.com/watch?v=HFtcuj3jfLg

07 травня  Класна робота
Тема уроку: Роль хімії у розв'язанні продовольчої, сировинної проблеми
ВІДЕО- https://www.youtube.com/watch?v=w7LyU3lMo40


13 травня  Класна робота
Тема уроку: "Зелена хімія"

Зважаючи на всі глобальні проблеми людства та України, хімія стала на шлях розвитку нового наукового напряму — «зеленої», або інакше її називають «екологічно раціональної» хімії. Це міждисциплінарна інтегрована течія в хімії, яка поєднує синтетичну органічну хімію з аналітичною та фізичною хімією, токсикологією, мікробіологією, біотехнологією та технічними науками.

«Зелену» хімію розглядають як суспільний рух і науковий напрям, що пропонує розвиток технологій, які використовують більш ефективні хімічні реакції. Вона пов'язана з «відкриттям, розробкою та застосуванням хімічних процесів, що зменшують або вилучають використання й утворення шкідливих речовин». Так трактує поняття «“зелена” хімія» Міжнародна спілка теоретичної та практичної хімії IUPAC.

Упродовж розвитку хімії як науки її основними завданнями були пошук і синтез корисних речовин і матеріалів із заданими властивостями з метою розвитку економіки. Саме це спричинило екологічні проблеми, які й нині турбують людство.

«Зелена» хімія пропонує два напрями розвитку: перший — це переробка, утилізація та знищення екологічно небезпечних побічних і відпрацьованих продуктів хімічної промисловості; другий — перспективніший, що забезпечить розробку нових промислових процесів, які не спричиняють викидів шкідливих для навколишнього середовища продуктів (навіть побічних) або зводять їхнє використання й утворення до мінімуму.

• «Зелена» хімія — філософія хімічних досліджень та інженерії, що закликає до створення продуктів і процесів, які дають змогу мінімізувати використання та виробництво шкідливих речовин.

Одночасно з цим «зелена» хімія — це хімія природного довкілля.

Хімічні речовини та процеси, відповідно до принципів «зеленої» хімії, розглядаються не тільки щодо виробництва речовин і матеріалів із заданими властивостями, а й з урахуванням наслідків їхнього застосування для довкілля. Тому «зелена» хімія стосується всього циклу хімічної продукції на різних етапах виробництва та за потреби її утилізації.

Технології, які пропонує «зелена» хімія, запобігатимуть забрудненню на молекулярному рівні завдяки застосуванню інноваційних наукових розв'язань екологічних проблем. «Зелена» хімія перешкоджає утворенню шкідливих речовин, зменшує негативний вплив хімічних продуктів і процесів на здоров'я людини, у деяких випадках усуває небезпеку з уже наявних продуктів і процесів. Приділяється увага дизайну хімічних продуктів і процесів для зменшення шкоди здоров'ю та природі.

Американські хіміки П. Анастас і Дж. Уорнер у 1998 р. сформулювали й затвердили 12 принципів «зеленої» хімії. Положення принципів розкривають концепцію, а саме:

• — запобігання утворенню відходів (дизайн хімічного синтезу, який забезпечує запобігання утворенню відходів, не залишаючи їх для утилізації й поховання);
• — максимальне збільшення складових частин (проектування синтезу так, щоб кінцевий продукт містив максимальне співвідношення вихідних матеріалів, з найменшою кількістю відходів або без них);
• — розробка менш небезпечних хімічних синтезів (з використанням і генеруванням речовин з мінімальною токсичністю або нетоксичних для людей чи навколишнього середовища);
• — дизайн безпечних хімічних речовин і продуктів (дизайн хімічних продуктів, які повною мірою ефективні, але мають малу токсичність або взагалі нетоксичні);
• — використання безпечних розчинників та умов реакцій (щонайменше використання розчинників або інших допоміжних хімічних речовин, а в разі потреби — найбезпечніших з них);
• — підвищення енергоефективності (запуск хімічних реакцій за кімнатної температури й тиску, якщо це можливо);
• — використання відновлювальної сировини (використовувати сировину та відновлювальні вихідні матеріали, а не ті, що виснажуються. Джерелом відновлювальної сировини є сільськогосподарські продукти або відходи; джерелами невідновлюваної — викопне паливо (нафта, природний газ, вугілля) чи гірничі розробки;
• — уникнення хімічних похідних (за можливості використання блокувальних або захисних груп чи будь-яких тимчасових модифікацій);
• — використання каталізаторів, але не стехіометричних реагентів (мінімізація відходів за допомогою каталітичних реакцій. Використання ефективних каталізаторів і в малих кількостях, що можуть здійснювати одну реакцію багаторазово. Вони кращі за стехіометричні реагенти, які використовують з надлишком та одноразово);
• — дизайн хімікатів і продуктів, що погіршуються після використання (дизайн хімічних продуктів має розкладатися до безпечних речовин і не накопичуватися після використання);
• — аналіз у режимі реального часу, щоб запобігти забрудненню (втручання в процес моніторингу та контролю під час синтезу, щоб мінімізувати або усунути утворення побічних продуктів);
• — зведення до мінімуму можливості нещасних випадків (дизайн хімічних речовин та їхніх фізичних форм (твердих, рідких чи газоподібних), щоб мінімізувати потенціал для хімічних аварій, включно з вибухами, пожежами й викидами в навколишнє середовище).

«Зелена» хімія — це майбутнє нашої планети. Передусім вона корисна для здоров'я людини. У фармації це сприятиме виготовленню ліків і впровадженню технологій, що вивчатимуть широкий спектр важливих для медицини біологічних процесів. Щодо використання каталізаторів, то потрібно усувати метали й інші токсичні домішки з ліків після завершення реакцій та застосовувати надійні. Тому нині тривають дослідження неметалічних каталізаторів для вироблення речовин із сумішами, що характеризуються потрібними хімічними та біологічними властивостями.

ВІДЕО - https://www.youtube.com/watch?v=wmfQN13CVho

              https://www.youtube.com/watch?v=v0R390YmqJ0